Корзина
748 отзывов
+38067 44 789 55
Бджільництво України
Контакты
Юсна Киев Prom
Наличие документов
Знак Наличие документов означает, что компания загрузила свидетельство о государственной регистрации для подтверждения своего юридического статуса компании или физического лица-предпринимателя.
+38067447-89-55Киевстар
+38095714-35-80МТС
+38044303-93-26Киев городской
+38063792-31-81Лайф
Отдел продаж
УкраинаКиев
Карта

Бджільництво України

Програма розвитку галузі бджільництва в Україні: 1. Сучасний стан галузі. 2. Особливості зонального розвитку бджільництва. 3. Запилення сільськогосподарських культур. 4. Породи бджіл. 5. Місце України серед основних виробників меду. 6. Технічне забезпечення бджільництва. 7. Ветеринарне забезпечення галузі. 8. Основні причини стримування розвитку. 9. Шляхи сприяння розвитку галузі. 10. Апітерапія. 12. Фінансове забезпечення та цінова політика. 13. Наукове забезпечення галузі.

Бджільництво України

Програма розвитку галузі бджільництва в Україні до 2011 року.
Схвалено Вченою радою Інституту бджільництва ім. П. І. Прокоповича,
протокол №132 від 1.06.2005 р., Київ 2005

  1. Сучасний стан галузі.
    Україна — одна з провідних держав світу, яка має розвинене бджільництво, що забезпечує запилення ентомофільних сільськогосподарських культур, виробництво достатньої кількості меду, воску квіткового пилку прополісу маточного молочка, бджолиної отрути для потреб населення, харчової, медичної, парфумерно-косметичної й інших галузей та для експортних потреб. У світі Україну визнають як батьківщину культурного бджільництва, заснованого працею основоположника прогресивних ідей у галузі — П. І. Прокоповича (1775-1850 рр. ).
    Бджільництво України має запилювально-медовий напрям. За даними Міністерства статистики, в усіх категоріях господарств налічується до 3 млн. бджолиних сімей. Щорічне виробництво меду на пасіках усіх категорій господарств складає від 40 до 60 тис. тонн (об'єм експорту меду — близько 3-5 тис. тонн). Валове виробництво воску-1,2-1,4 тис. тонн. Важливим економічним показником галузі є виробництво додаткових продуктів бджільництва — прополісу, квіткового пилку, маточного молочка, трутневого гомогенату, бджолиної отрути, які е основою виготовлення низки цінних лікувальних препаратів та продуктів харчування. На жаль, виробництво цих продуктів щорічно зменшується через відсутність їх збуту.
    Основою кормової бази бджільництва в степовій, лісостеповій та польській зонах є медоносні сільськогосподарські культури, нектарозапас яких становить 59-87% від загального обсягу регіону В різних зонах країни питома вага цих рослин не однакова. Так, у степовій зоні товарний медозбір, здебільшого, дає соняшник (77,6% всього нектарозапасу) та насінники багаторічних трав (11,6%); в лісостеповій — гречка (44,6%), соняшник (23,4%), багаторічні трави (10,3%); в поліській — багаторічні трави (45,6%); в Карпатах — конюшина червона (42,0%) та ріпак озимий (11,4%).

  2. Особливості зонального розвитку бджільництва.
    Як відомо, бджільництво України загалом має медово-запилювальний напрям. Це, в першу чергу, стосується таких регіонів як південний, східний, центральний і північний. Якщо перші три регіони забезпечують, переважно, запилення соняшнику гречки та інших культур, то західний спеціалізується, здебільшого, на розведенні карпатських бджіл. Пакети та матки цих бджіл частково реалізують в інші регіони України, але більшість іде на експорт (Росія, Білорусь, Польща). Збільшення дотації західного регіону сприяло б розвитку бджільництва та покращенню забезпечення бджолопакетами і матками пасічників інших регіонів.
    Окрім медово-запилювального, в галузі бджільництва розрізняють ще такі виробничі напрямки, як: медово-товарний, запилювальний, бджолорозплідницький та комплексний.
    Пасіки медово-товарного напрямку створюються в районах з достатньо багатою медоносною рослинністю. Бджільничі ферми і пасіки медово-товарного виробничого напрямку переважають, головним чином, у гірничо-лісових, лісостепових та гірських районах, які багаті на природні медоноси.
    Запилювальний напрям розвивається у господарствах, де бджіл використовують для запилення площ овочівництва відкритого грунту, а також гречки, соняшнику, конюшини, еспарцету, плодово-ягідних та баштанових культур. Застосування бджолозапилення у тепличних господарствах дає змогу з найменшими затратами одержувати високі врожаї овочів і уникати виконання трудомістких робіт із штучного запилення. Розплідницький напрям характерний для південних районів України та західного регіону. М'яка, нетривала зима тут сприяє хорошій зимівлі бджіл із невеликими затратами кормів, а рання весна — швидкому зміцненню і росту бджолиних сімей. Уже в першій половині травня у цих регіонах можна виводити маток і формувати від сильних бджолиних сімей відводки.
    У структурі продуктивного комплексного бджільництва немає яскраво виявленого одного чи двох виробничих напрямків: різні види продукції бджільництва мають приблизно однакову питому вагу в загальному обсязі її виробництва. Розвивається він переважно в районах Степу та Лісостепу, де є умови для одержання меду, воску, квіткового пилку, прополісу, бджолиної отрути, розмноження бджолиних сімей і маток для реалізації. Окрім того, бджіл використовують для запилення сільськогосподарських ентомофільних культур.

  3. Запилення сільськогосподарських культур.
    Запилення всіх ентомофільних сільськогосподарських культур є важливим фактором підвищення їхньої врожайності. Це біологічний фактор, що діє без втручання людини і тому його значення часто недооцінюють.
    Насправді ж запилення, якому не приділяють належної уваги, є важливим чинником підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.
    Головну роль у запиленні ентомофільних культур відіграють медоносні бджоли. На їхню долю припадає 85-90% і лише 10-15% запилюють інші комахи. Слід доцільним вважати використання потенціалу і деяких диких запилювачів, а саме — осмій, мегахіл, джмелів та інших комах для запилення ентомофільних сільськогосподарських культур. Бджоли є єдиним фактором, який може бути контрольованим з боку людини. Бджолозапилення сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур на 30-60% і навіть вище, залежно від виду рослин та умов запилення. Крім того, підвищується якість плодів та насіння, збільшується їхня натуральна вага.
    Підвищення врожайності сільськогосподарських культур при запиленні квіток бджолами в середньому становить: ріпаку — 25-30%, соняшнику — 40, гречки — 41, червоної конюшини — 75, люцерни — 50, баштанових — 60, плодових — 65, гірчиці — 35-61%. Слід відмітити, що насіння люцерни практично неможливо одержати без повноцінного запилення.
    За даними Б. М. Меркулова, за останні 25 років урожайність зернових, які не запилюються комахами, порівняно з урожайністю гречки і соняшнику, неухильно знижувалася (за винятком 1985-1990 рр. ). Урожайність гречки і соняшнику падала лише в роки зниження активності бджіл (різкого скорочення кількості бджолиних сімей або ослаблення їхньої сили), що спонукало до недостатнього запилення рослин.
    Дослідженнями встановлено, що насіння ентомофільних культур, одержане при запиленні медоносними бджолами, має підвищені господарське корисні якості. Так, у насіння гречки плівчастість зменшується на 2,4%, збільшується кількість сирого протеїну на 0,4%, а енергія проростання — на 17%. В озимого ріпаку при запиленні енергія проростання збільшується на 11-12%, схожість — на 16-20%, наявність жирів — на 4-5%. При перехресному запиленні збільшується вага яблук на 26%, зав'язуваність плодів — у 5,5 разів, а збереженість зав'язі — на 3,3% порівняно з їхнім самозапиленням.
    Виходячи з вищесказаного та з досвіду зарубіжних країн, бджолозапилення повинно бути узаконеним агрономічним прийомом технології вирощування ентомофільних сільськогосподарських культур. У ряді країн Східної Європи (Словаччина, Німеччина та інші), а також в США законодавством передбачений такий агроприйом і обов'язкова орендна плата за використання бджіл на запиленні.

  4. Породи бджіл.
    Згідно з Планом породного районування в Україні розводять три породи бджіл:
    українську степову, карпатську та поліську. Упродовж всієї історії існування України-Руси і сучасної України на її території розводили місцеві породи бджіл. Основу їх складали українські степові, карпатські, поліські та кримські гірські бджоли. Постійна взаємодія природно-географічних, соціально-економічних і господарських факторів у часі і просторі призвела до значних змін породної ситуації. Низка порід і місцевих типів безповоротно втрачена (наприклад, кримські гірські), деякі зазнали значних змін у генетичному, продуктивному і просторовому плані (українські степові, поліські), окремі виділились у самостійні (карпатські бджоли). В останні десятиріччя XX століття ці породи бджіл представляють вітчизняні породи як основні засоби виробництва галузі бджільництва і розводяться тільки «в чистоті».
    Концепцією племінного бджільництва передбачено чистопородне розведення у відповідних ареалах українських степових і карпатських бджіл з можливим відновленням поліської популяції. Племінна робота з їх розведення, поліпшення та створення нових типів і ліній ведеться у базових господарствах на основі сучасних розробок селекції та генетики.
    Українська степова порода сформувалась у зонах Лісостепу та Степу України. Бджоли миролюбні, зимостійкі, інтенсивно будують стільники і добре використовують сильний взяток, особливо з білої акації, експарцету, гречки, липи, соняшнику. Медова продуктивність бджолиних сімей — 30-80 кг. Рекомендовані для розведення у 18 областях. На жаль, порода постраждала від непродуманої метизації в радянські часи і потребує відновлення чистопородних масивів та проведення відповідної селекційної роботи.
    Слід відмітити як позитивне той факт, що Міністерством аграрної політики створено 3 племзаводи (Дніпропетровськ, Стара Синява, Вінниця) для прискорення процесу відновлення українських степових бджіл.
    Карпатська порода сформувалась у регіоні Карпат. Бджоли економно витрачають зимові запаси, дуже миролюбні. Сім'ї карпатських бджіл малорійливі (як правило, роїться не більше 4% бджолиних сімей). Медова продуктивність змінюється від ЗО до 80 кг. Порода рекомендована до розведення у 9 областях. Племінне господарство Інституту бджільництва в м. Мукачевому одержало статус племзаводу й успішно працює спільно із відділом розведення карпатських бджіл Інституту бджільництва в плані селекції високопродуктивних заводських типів карпатських бджіл.
    Поліські бджоли є популяцією середньоросійської породи бджіл. Зоною природного поширення їх є деякі регіони полісся України. Бджоли зимостійкі. Під час огляду гнізда поводяться агресивно. Досить рійливі. Медова продуктивність їх варіює від 20 до 70 кг. Порода потребує відновлення чистопородних масивів. Ця популяція бджіл районована у 6 областях України (Волинська, Житомирська, Київська, Рівненська, Сумська, Чернігівська).

  5. Місце України серед основних виробників меду.
    Україна входить до п'ятірки країн — найбільших виробників меду. Разом з цим, слід відмітити, що цей показник міг би, звичайно, бути вищим, але якби у нас були мобільні пасіки, які могли б кочувати на 300-500 км. А таких пасік у нас одиниці. Але збільшення медової продукції потребує і відповідного експорту його. В Україні ринок організованого збуту продукції бджільництва не діє. В силу цих обставин пасічники мало зацікавлені у збільшенні обсягів. Потенційні можливості цих напрямів виробництва нині реалізуються на 10-15%.
    В Україні, можна сказати, майже зовсім відсутній експорт медової продукції, хоча попит світового ринку на мед поки що не задоволений і зростає. Забезпечити його власним виробництвом більшість країн не може через обмеження потенціалу медозбору Ринкова ніша в продукції бджільництва поки що не заповнена.
    Дані таблиці 1 (див. на с. 36) засвідчують, що на 1 людину споживання меду в Україні складає 1,2 кг. Більше споживають такі країни як Греція (1,4 кг), Австрія (1,6 кг), і на рівні — Німеччина (1,1 кг). Не можна не відмітити, що Україна споживає свій мед, тоді як Австрія імпортує 31% меду, а Німеччина — 83%. Японія, в якій споживання на 1 людину складає 0,3 кг, імпортує 93% меду і тільки 7% складає власне виробництво.

  6. Технічне забезпечення бджільництва.
    У радянські часи реманент для бджільництва України здебільшого постачали з Росії (з м. Таганрога). Щодо ситуації в даний час, то слід відмітити, що виробництво та забезпечення реманентом пасічників, можна сказати, повністю задовільне.
    В Україні успішно працює фірма «Ось» (м. Кіровоград), яка виробляє понад 100 одиниць реманенту. Серед них — платформи для кочівлі, медогонки, воскотопки, вулики, пасічницькі набори. Фірма «Меліса» (м. Харків) виробляє 170 одиниць реманенту; «Хмельницькмед» виробляє понад 50 одиниць реманенту, включаючи вулики, нуклеуси. Спілка пасічників Житомирщини налагодила випуск дрібного реманенту (сітки, димарі, стамески тощо).
    Але, разом з цим, необхідно фінансове сприяти випуску новітнього технологічного обладнання, що відповідає світовим вимогам, та необхідно розробити вітчизняні стандарти на реманент.

  7. Ветеринарне забезпечення галузі.
    Ветеринарне забезпечення галузі здійснює Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини (м. Харків) та державне підприємство «Скіф». Ветеринарне забезпечення більш-менш можна вважати достатнім, але пасічники прикордонних районів практикують закуповувати лікувальні препарати в інших державах, оскільки намагаються вибрати з-поміж усіх препаратів найефективніші.

  8. Основні причини стримування розвитку.
    Однією з вагомих причин стримування розвитку галузі бджільництва є повільні темпи нарощування загальної кількості бджолиних сімей в Україні з 3 млн. до необхідного для ефективного запилення ентомофільних сільськогосподарських культур показника — 6 млн. бджолиних сімей. Це зумовлено загальним економічним спадом виробництва у сільському господарстві, відсутністю єдиної системи племінної служби, спроможної забезпечити потребу пасік у високоякісному чистопородному племінному матеріалі, недостатньою забезпеченістю ветеринарними препаратами для боротьби з хворобами і шкідниками бджіл, а також відсутністю зооветеринарних спеціалістів на рівні областей і районів.
    Існує також проблема безконтрольного вивезення воску за кордон, що призвело до порушення воскового балансу в регіонах. Крім того, у зв'язку зі скороченням поголів'я сільськогосподарських тварин зменшились посіви еспарцету, люцерни та інших культур, що негативно позначилось на кормовій базі для бджільництва. Необхідно також вирішити проблеми щодо закупівлі та реалізації продукції бджільництва. На сьогодні це питання повинно стати основним.
    Для підвищення рівня рентабельності галузі необхідна також її взаємодія з харчовою, фармацевтичною, парфумерно-косметичною та іншими галузями з метою більш глибокої переробки, фасування й оформлення кінцевого продукту. Однією з важливих причин стримування розвитку галузі, як вже було відмічено, є проблеми зі збутом продукції бджільництва.

  9. Шляхи сприяння розвитку галузі.
    У програмі враховані положення, передбачені вимогами відповідних статей Закону України «Про бджільництво», зокрема статей щодо удосконалення державного управління в галузі бджільництва (ст. 7), здійснення контролю за ефективністю запилення ентомофільних рослин (ст. 7), підготовки спеціалістів із бджільництва у професійно-технічних і вищих сільськогосподарських закладах освіти (ст. 8, ст. 24), координації підготовки та перепідготовки спеціалістів із бджільництва (ст. 7, ст. 24), організації державної підтримки бджільництва (ст. 27), охорони бджіл у разі застосування в сільському і лісовому господарстві засобів захисту рослин (ст. 31).
    Формуючись у самостійну галузь народного господарства, бджільництво потребує комплексного підходу до свого розвитку, взаємозв'язку зі спорідненими й обслуговуючими галузями на підставі взаємовигідних економічних відносин та паритету цін. Перехід до ринкової економіки відкриває широкі можливості для розвитку бджільництва в господарствах з різними формами власності та видами господарювання — у державних, колективних сільськогосподарських підприємствах, агропромислових об'єднаннях, фермерських і селянських господарствах. Але змін на краще все ж немає.
    За своїми особливостями бджільництво знаходиться найближче до фермерства. Аналіз статистичних даних розвитку галузі в країні за останні 10-15 років засвідчує, що приріст бджолосімей спостерігався, здебільшого, за рахунок приватного сектора і зараз у ньому утримується 90% бджолиних сімей.
    Водночас, проблема необхідності збільшення бджолосімей існує в усьому світі і майже в усіх країнах бджільництво має державну підтримку. В нашій країні державна підтримка здійснюється на розвиток та на селекцію. Так, у 2003 році уряд виділив 3 млн. грн., у 2004 році — 7 млн. грн., у 2005 році — 8 млн. грн., що дало можливість частково відновити кількість бджолосімей та збільшити їх до 3 млн., хоча для успішного запилення ентомофільних сільськогосподарських культур, як було відмічено, потрібно 6 млн. бджолосімей. Але суми дотацій надто мізерні. Крім того, бажано, щоб дотацію отримували бджолярі, які обслуговують пасіки, починаючи з 10 бджолосімей.
    При цьому, прибутки від запилення сільськогосподарських культур, яке забезпечується бджолами, перевищують прибутки від прямої продукції в 15-20 разів.
    На селекцію у 2003 році виділено 577,0 тис. грн., в 2004 — 646,4 тис. грн., в 2005 — 905,0 тис. грн. Для результативності селекційної роботи в галузі бджільництва бажано упродовж 5 років виділяти щорічно до 3 млн. грн.
    Однією з важливих умов розвитку бджільництва є наявність відповідної кормової бази й ефективне її використання. Природна і культивована медоносна флора України багата на різноманітні медоносні рослини. Правильне їх поєднання забезпечить бджіл безперервним кормовим конвеєром.
    Однак, загальносвітова тенденція зменшення кількості бджолосімей та недооцінка ролі бджіл у формуванні врожаю призвела в останні роки до значного зниження (до 40%) врожайності ентомофільних сільськогосподарських культур в США, Канаді та ряді країн Західної Європи. Це характерно і для нашої держави. Запилення культур бджолами є важливим резервом підвищення рівня рентабельності рослинництва, яке не потребує суттєвих додаткових витрат, що особливо важливо за умов існуючої в Україні економічної ситуації.
    Завдяки запиленню бджолами прибавка врожаю складає: гречки — 41-60%, соняшнику — 30-41%, технічних культур — 46-67%, садів та ягідників — 38-55%, баштанових культур — 40-58%. Вирощування деяких овочевих культур, зокрема в теплицях, взагалі неможливе без використання бджіл.
    Враховуючи досвід багатьох країн світу, де прибуток бджільництва від запилення складає 90% від усіх прибутків, необхідно розробити і впровадити механізм відрахувань із галузі рослинництва на розвиток галузі і бджільництва за рахунок прибутку, отриманого від підвищення врожайності ентомофільних сільгоспкультур завдяки їх запилення бджолами. Такі відрахування до галузі бджільництва стимулюватимуть її розвиток, що, в свою чергу, буде запорукою подальшого підвищення врожайності ентомофільних сільськогосподарсь-ких культур та рівня рентабельності галузі рослинництва.
    Одним із ефективних прийомів сприяння розвитку галузі бджільництва було б часткове відрахування з прибутків галузі рослинництва. При цьому необхідно здійснити такі кроки:
    1) зробити бджолозапилення обов'язковим елементом технології вирощування ентомофільних сільськогосподарських культур;
    2) узаконити орендну плату за бджолозапилення, сума якої визначалася б за домовленістю сторін. У разі неукладення договору власники посівних площ повинні перерахувати в бюджет на розвиток бджільництва за кожен гектар посіяних ентомофільних культур по 1% від реалізаційної ціни одного гектара насіння даної культури. Цей розрахунок може бути проведений за такою формулою: 0=Рх8х1%, де О -сума перерахувань у бюджет, грн. ; Р — реалізаційна ціна 1 ц насіння (без ПДВ), грн. ; 8 — площа посіву ентомофільної культури, га; 1% — рекомендований відсоток перерахувань у бюджет;
    3) задля нарощування загальної кількості бджолиних сімей та покращення воскового балансу пасік на декілька років заборонити вивіз воску за кордон;
    4) для покращення кормової бази бджільництва та враховуючи користь, яку бджоли приносять при запиленні, в сівозміни включати посіви медоносних культур з розрахунку не менше 20 гектарів на 100 бджолиних сімей;
    5) створити в кожній області від 3 до 5 великих бджологосподарств від 1000 до 4000 бджолосімей з використанням промислових технологій, в тому числі з первинною переробкою та фасуванням продуктів бджільництва. Таким господарствам держава повинна надати пільговий кредит на 5 років;
    6) для забезпечення пасічників племінним матеріалом створити в кожній області племрозплідники або племінні пасіки;
    7) за фінансового сприяння держави забезпечити закупку меду у пасічників обласними бджолооб'єднаннями і спілками;
    8) включити в споживчий кошик населення (особливо в дитячих закладах, школах, лікарнях та на курортах) мед та інші продукти бджільництва, для цього проводити відповідну рекламну діяльність;
    9) для успішного забезпечення міського населення медом та іншою продукцією бджільництва створити Будинки меду (з такою пропозицією делегати IV з'їзду пасічників та II з'їзду апітерапевтів звертались до адміністрацій, але реакції на це не було). Спілці пасічників, асоціації «Укрбджолопром» практикувати медові ярмарки або свята меду, на яких громадяни мали б можливість закуповувати бажану продукцію, що значною мірою вирішувало б проблему реалізації продукції бджільництва;
    10) створити 5 регіональних спеціалізованих лабораторій із якості продукції та її сертифікації. Для цього винайти можливість профінансувати закупівлю необхідних приладів;
    11) Департаменту ветеринарної медицини зменшити фінансовий прес щодо ветеринарних послуг, аналізів у бджільництві;
    12) фінансове сприяти видавничій діяльності науково-популярних та міжвідомчих видань з бджільництва.
    За рахунок пільгового кредитування доцільно налагодити постачання для потреб галузі технологічних ліній первинної обробки і переробки бджолопродуктів, їх фасування і пакування у різноманітні ємності для доставки споживачам, виготовлення лікувально-профілактичних харчових композицій.
    Створення універсальних технологій утримання і розведення бджіл забезпечить збільшення обсягів виробництва крім меду ще й додаткових продуктів бджільництва — пилку, прополісу, маточного молочка, воску, отрути — що значно сприятиме підвищенню рентабельності пасік.
    Особливо фінансову підтримку потребує новостворений і атестований Селекційний центр Інституту бджільництва, який, окрім основної своєї роботи, повинен спрямовувати і координувати селекційні дослідження загалом по галузі та готувати спеціалістів-селекціонерів для племрозплідників, племзаводів з бджільництва.
    З метою одержання високоякісної та екологічно чистої продукції бджільництва передбачається використання в технологічних процесах при проведенні лікувально-профілактичних заходів препаратів, виготовлених на основі фітосировини та зведення до мінімуму використання антибіотиків.

  10. Апітерапія.
    Медичне застосування продуктів бджільництва відоме з тих часів, коли поняття «медицина» ще не існувало. Мед і бджолопродукти, поряд з багатьма корисними рослинами, упродовж тисячоліть довели свої цілющі властивості багатьом поколінням.
    Інтерес до цього напрямку досліджень і лікування постійно зростає як у медиків, так і в бджолярів, що дозволив представити його як окрему галузь науки — апітерапія.
    Екологічна ситуація України, особливо після Чорнобильської катастрофи, спрямувала зусилля вчених, лікарів, пасічників на широке застосування не тільки продуктів бджільництва в оздоровленні людей, але і на пошуки та розробку лікувально-профілактичних препаратів для оздоровлення населення. Тут можна назвати десятки наукових установ, клінік, фірм у Києві, Одесі, Харкові, Львові, Запоріжжі та інших містах, які працюють над цими проблемами.
    Розроблені препарати здебільшого є чудовими радіопротекторами, посилюють імунну систему. Завдяки цьому вони корисні майже для всього населення як лікувально-профілактичні.
    Для координації досліджень, реклами препаратів створена Асоціація апітерапевтів. Проведено 2 з'їзди:
    засновницький — в Інституті бджільництва ім. П. І. Прокоповича, II з'їзд — у Харкові, в Національному фармацевтичному університеті. Однак апітерапія ще має великі проблеми: по-перше, якщо ми говоримо про здоров'я нації, то тут потрібно, щоб Міністерство охорони здоров'я, Міністерство освіти і науки розробили спільну державну програму; по-друге — програма повинна передбачати забезпечення дітей у садках та у 1-2 класах шкіл не тільки медовою продукцією, але і лікувально-профілактичними препаратами, і при цьому — безкоштовно. Затрати на це повинна взяти на себе держава або ж спроможний інвестор.
    Для забезпечення дітей такими препаратами необхідно з переробниками налагодити їх масове виробництво. Звичайно, бажано, щоб це були разові дози.
    Розвиток апітерапії сприятиме підвищенню рентабельності бджільництва, оскільки буде замовлення пасічникам на додаткову продукцію — маточне молочко, пилок, пергу, забрус.

  11. Міжнародні зв'язки.
    На державному рівні фінансове сприяти участі України у міжнародних конгресах з бджільництва, в тому числі у проведенні конгресів АПІМОНДІІЇ та АПІСЛАВІЇ, що сприятиме економічному розвитку і виходу України на світові ринки збуту.

  12. Фінансове забезпечення та цінова політика.
    Для успішного розвитку галузі бджільництва та вирішення поставлених завдань необхідна державна підтримка галузі в розмірі 20 млн. грн. Щорічно і, як мінімум, упродовж 5 років.
    Оптова ціна меду повинна становити не менше 6-8 грн. за 1 кг, роздрібна — не менше 12 грн. Щодо іншої продукції бджільництва, то рекомендується вживати такі перевідні коефіцієнти, беручи за умовну одиницю 1 кг меду (див. табл. З на с. 37).

  13. Освіта і підготовка кадрів бджільництва.
    Відновити в структурах управління сільського господарства та продовольства виконавчої влади штатні одиниці фахівців з бджільництва належного рівня підготовки (спеціаліст, магістр) — для здійснення ними відповідних функцій у галузі, оскільки вона залишилась без кадрового забезпечення у сфері виробництва.
    Значного поліпшення потребує стан підготовки фахівців з бджільництва різного рівня кваліфікації. Для підготовки бджолярів необхідно збільшити прийом на навчання в однорічних школах бджільництва, зміцнивши їхню матеріальну і лабораторну базу. Також необхідно відновити підготовку бджолярів-механізаторів в училищах аграрного профілю в системі професійної освіти, яка зарекомендувала себе з позитивного боку на прикладі Сокиринського та інших училищ (ліцеїв).
    У навчальних закладах аграрної освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації з підготовки фахівців агрономічних спеціальностей слід відновити викладання бджільництва як самостійної дисципліни і за окремою програмою, відповідно до сучасних організаційно-технологічних вимог запилення рослин і виробництва продуктів бджільництва.
    На факультетах ветеринарної медицини, якості та безпеки продукції АПК обов'язковою навчальною дисципліною мають бути «Біологія і патологія бджіл» та «Технологія продуктів бджільництва».
    Базою для розвитку освіти з бджільництва в аграрних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації є кафедри бджільництва в Національному аграрному університеті та Львівській національній академії ветеринарної медицини ім. С. 3. Гжицького. У цих вузах доцільно відкрити факультети бджільництва, визначивши прийом студентів у необхідній кількості, але не менше як по 25 осіб на денне і заочне відділення.
    В Україні, що посідає провідне місце в Європі за розвитком та обсягом виробництва продуктів бджільництва, настала потреба готувати для галузі ще й бакалаврів та магістрів за окремо визначеною спеціальністю «Бджільництво», як це передбачено для підготовки фахівців з середньою освітою в технікумах аграрного профілю.
    Водночас створені факультети можуть стати місцем підвищення кваліфікації спеціалістів, які працюють у сфері управління галуззю, виробництвом і переробкою продукції, у наукових установах та навчальних закладах.
    На базі кафедри бджільництва ім. В. А. Нестерводського НАУ зосередити роботу з підготовки магістрів, аспірантів і докторантів, а також захисту дисертацій з відповідного профілю, навчально-методичної роботи, підвищення кваліфікації спеціалістів і науково-педагогічних кадрів.
    Упродовж найближчих 3-5 років видати нові підручники та посібники з бджільництва для забезпечення закладів освіти різних рівнів акредитації, а також фахову літературу для масового читача. Рекомендувати в мережі шкільної освіти практикувати викладання курсу бджільництва з поєднанням суміжних спеціальностей (столяр, водій тощо).

  14. Окупність інвестицій і ефективність виробництва.
    Належне фінансове забезпечення розвитку галузі дасть можливість до 2011 року наростити кількість бджолиних сімей до 6 млн., що забезпечить ефективне запилення та приріст врожайності ентомофільних сільськогосподарських культур, а також сприятиме підвищенню рівня виробництва племінних бджолиних маток до 100 тис., валового меду — до 120 тис. тонн, воску — до 2,8 тис. тонн, іншої продукції для потреб медичної, фармацевтичної та інших галузей народного господарства. При цьому, об'єм експорту меду, як основного продукту бджільництва, може досягати 20 тис. тонн. Населення буде забезпечено високоякісними продуктами харчування та лікувально-профілактичними препаратами.
    Програма розвитку галузі бджільництва в Україні передбачає не лише збільшення чисельності бджолосімей, а й підвищення рівня рентабельності пасік. Останнє тісно пов'язане із збільшенням обсягів виробництва, не тільки меду, але й інших продуктів бджільництва — пилку, прополісу, маточного молочка тощо. Ці продукти є сировиною для створення лікувально-профілактичних харчових препаратів. Подальший розвиток апітерапії значно збільшить попит на всі продукти бджільництва і стимулюватиме розвиток пасічництва. Створення нових продуктів харчування і препаратів на основі апі- та фітосировини і широке впровадження їх у практику охорони здоров'я матиме позитивний вплив на здоров'я населення загалом, особливо ж на людей, які зазнали дії радіоактивного опромінення.

  15. Наукове забезпечення галузі.
    Наукове забезпечення галузі здійснюють Національний науковий центр «Інститут бджільництва ім. П. І. Прокоповича» (головна організація, м. Київ), спеціалізовані кафедри бджільництва Національного аграрного університету (м. Київ) та Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С. 3. Гжицького, а також кафедри інших вищих навчальних закладів сільськогосподарського спрямування (Львів, Суми, Біла Церква, Умань та інші міста). Основні напрямки наукових розробок — селекційно-племінна робота з породами бджіл, технологія виробництва продуктів бджільництва, апітерапія, ветеринарне забезпечення. Репродукція племінного матеріалу здійснюється на чотирьох плембджолозаводах, а також на племпасіках та плембджолорозплідниках.
    Спеціалістів з бджільництва з вищою освітою готує Національний аграрний університет (м. Київ) і Львівська академія ветеринарної медицини, з середньою освітою — Борзнянський, Чернятинський, Млинівський, Полтавський технікуми, та пасічників — спеціалізована школа в м. Гадячі Полтавської області та ряд профтехучилищ.


Програма розроблена:
Інститутом бджільництва ім. П. І. Прокоповича,
Національною асоціацією «Укрбджолопром».

Додатки внесено з урахуванням пропозицій:
кафедри бджільництва Національного аграрного університету,
кафедри Львівської національної академії ветеринарної медицини їм. С. 3. Гжицького
та Спілки пасічників України.